Кожне новозасноване поселення невдовзі будує церкву! Так само було і в селі Дерцен, яке згадується латиною в одній грамоті 1067 року, як «Дерсинум» (Dersynum), проте в більш достовірних джерелах, літописах Ватикану, у 1321 році згадується священик на ім’я Міклош. Коли пізніше, у 1333 році Ватикан робив перепис парафіяльних церков, то, виявляється, що населення села Дерцен було за чисельністю більше за тодішній Мункач (Мукачево). Адже у 1333 році священик села Дерцен мав заплатити податок Папі в Рим – 8 грошей. Для порівняння: Ракошино – 10 грошей, Сент-Миклош – 10 грошей, Тарпа і Варієво – 8 грошей, Мукачево – 7 грошей, Косино – 4 гроша.
У 1526 році Домокошу Добо (батьку Іштвана Добо) за бойові заслуги, під час битви під Могачем, було подаровано Середнянський замок та домінію з селами. Село Дерцен також входило у власність родини, аж до смерті Іштвана Добо (1572 р.).
Реформатська громада була заснована за часів Іштвана Добо, ймовірно у 1560 році Мартоном Санта Кальманчехі (Kálmáncsehi Sánta Márton). Від самого початку церква належала єперхії комітату Берег.
З того часу реформатська віра в селі Дерцен була непохитною, навіть не зважаючи на антиреформаторську діяльність католички графині Софії Баторі.
В 1601 році в сусідніх селах Форнош і Нижній Коропець були засновані дочірні від Дерцена реформатські церкви.
На початку 1700-х років селянин на ім’я Антал Тот (Tóth Antal) знайшов на пагорбі на околиці села дзвін, виготовлений у ХІІІ ст. який і досі проголошує славу Божу на дзвіниці сучасної церкви.
Про бюрократію того часу свідчить той факт, що дозвіл на здійснення ремонту церкві потрібно було чекати з 1751 по 1765 роки. А ще через 12 років отримано дозвіл на здійснення ремонтних робіт. В 1784 році було отримано окремий дозвіл на придбання кам’яних опор для фундаменту церкви. А ще через декілька років будівля церкви була знищена блискавкою.
В 1770-1777 роках за пастора Шамуеля Шатмарі (Szathmári Sámuel) почались вестися метрики.
Лише в 1791 році був отриманий дозвіл з Лінцу і Відня на будівництво нової церкви і в 1810 році в фундамент було закладено наріжний камінь.
Нова церква будувалась в період 1810-1814 роки за проектом Матіаса Фішідера (Fischider Mátyás). За планом це угорська однонефна церква з елементами класицизму. Дзвіниця висотою 38 м була добудована до церкви вже у 1823 році. Довжина будівлі 30 м, ширина 13 м. Освячена нова церква була аж в 1835 році.
31 липня 1884 року, при служінні пастора Дюли Бакчі (Bakcsy Gyula), церкву вперше відвідав єписком Імре Ревеш (Révész Imre).
15 березня 1917 року дзвін, виготовлений у 1896 році, був конфіскований військовими.
В 1922 році церковні лави були розширені, так як наявних 59 лав для вірників було не достатньо.
В 1923 році черепичний дах був замінений на бляшаний, а на дзвіниці була встановлена ручка.
В 1925 році в ливарні Ференца Егрі з Малих Геївців був виготовлений новий дзвін.
В 1930 році була споруджена балкон-галерея уздовж бокової стіни нефа і задньої частини церкви, отже нині церква має більше 1000 місць для парафіян.
В 1932 році австрійським майстром для церкви був виготовлений духовий орган.
В 1949 році радянська влада конфіскувала парафію і інші церковні будівлі. В ній була заснована школа. Церква змогла повернути свій приход лише в 1990 році у вщент зруйнованому вигляді. В 2004 році фара була відремонтована і тепер є будинком для пастора та церковних зборів.
В 1972 році великий дзвін розколовся і став непридатним для використання.
В 1991 році перед церквою був встановлений пам’ятник жертвам Сталінського свавілля.
В 1993 році в місті Воронеж для церкви було виготовлено два дзвона, які нині, разом з старим дзвоном, запрошують парафіян на службу.
В 1997 році Альберт Йожеф (Albert József), органний майстер з Клуж-Напоки (Румунія), здійснив капітальний ремонт церковного органу, завдяки якому цей інструмент досі прекрасно працює і славить Бога.
Реформатська парафія села Дерцен нараховує 2700 вірників, з яких 1850 мають право голоса. У недільні дні службу в церкві відвідує близько 500 вірників, а у будній день близько 150. В церкві проводять біблейські уроки для дорослих, які відвідують близько 120 парафіян на тиждень.
