коротка історія села
Перша письмова згадка
про Дерцен 1321 рік.
Вперше село Дерцен згадується в писемних джерелах у 1321 році.
Село на північному краю озера Серне вже було відомим у 13 столітті. Хоча за археологічними даними на місці села існували поселення часів неоліту, енеоліту, бронзи, раннього заліза, латену та давньоруського часу. Тут же, на вершині тераси – давньослов’янське поселення VIII – IX століть.
У 14-му столітті село було власністю королеви. Історичні документи свідчать, що село Дерцен переходило до рук різних феодалів і королів: сім’ї Сене, Палоці, з XVI століття сім’ї Добо, а частина земель села Дерцен тоді належало на праві власності сім’ям Бенецкі, Чато, Форгач, Мункачі.
За Сатмарським мирним договором 1711 року всі володіння Ракоці, у т.ч. і село Дерцен перейшло до рук Габсбургів, які згодом передали село знаменитому лікарю і судді графу Йоханну Вейсу. В 1794 році Йоханн Вейс змінив прізвище та ім’я на Дерчені Янош. Він був освітченою людиною і справним землевласником: писав книги по медицині і виноградарству, відкрив завод з виробництва галунів і багато зробив для розвитку села.
В 1880 році в селі в 158 хатах проживали 1466 селян.
Після Тріанону – від 1920 року Закарпаття входило до складу Чехо-Словаччини.
У 1921 р. населення села складало 1616 чол. (768 чоловіків і 848 жінок). За національною ознакою були 1 чехословак, 11 руських, 1538 мадярів, 64 євреї, 2 іноземці. За конфесійним складом: 11 римо-католиків, 16 греко-католиків, 1525 євангелістів-реформатів, 64 езраелітів. Діяло три школи.
1928 р. тут жив і працював чеський письменник Яромир Томечек.
В 1930 р. в селі жили 1835 жителів, з них 6 чехословаків, 11 русинів, 1802 мадяри, 15 євреїв, 1 іноземець. За конфесійним складом нараховувалися 22 римо-католики, 16 греко-католиків, 1766 євангелістів-реформатів, 30 ізраелітів, 1 інший.
З 1938 року частково територію Закарпаття знову повернули Угорщині.
Влітку 1944 р. в околицях села діяв партизанський загін Д.Усти.
З 1944 року в село прийшла радянська влада.
З 1945 по 1992 рр. село називалось Дрисино.
10 вересня 1948 р. створено колгосп “Нове життя” (24 двори, 2 коні, 5 волів, 40 га орної землі).
1953 р. село радіофіковано, на колгоспному іподромі проведено районні змагання з кінного спорту.
1954 р. почато будівництво нової середньої школи.
1963 р. встановлено власну телефонну станцію на 20 номерів.
1969 р. відкрито колгоспну цегельню.
На початку 1980-х відкрито музичну школу.
З 1991 року село у складі незалежної України.
2005 р. село газифіковано. За підтримки благодійного фонду “Доркас Закарпаття” споруджується водогін з очисними спорудами.
14 травня 2009 р. тут розбито Європейський парк примирення, закладено капсулу під майбутній пам’ятник загиблим у Першій і Другій світових війнах.
15 причин відвідати Дерцен
Що потрібно подивитись і спробувати в Дерцені?
Село Дерцен знаходиться по трасі М24 від Мукачева в напрямку Берегова, що дуже зручно! Їдучи на термальні басейни Жайворонок чи Косино, неодмінно потрібно заїхати в Дерцен для екскурсії: відвідати реформатську церкву здіючим органом, діючу пожежну станцію, краєзнавчий музей тощо. Для цінителей вина і палинки Дерцен може запропонувати чудові виноградні вина і фруктові дистиляти (палинку). А традиційні дерценські страви будуть для вас смачним одкровенням!
Отже, що потрібно зробити в Дерцені:
- відвідати 200 річну реформатську церкву з діючим духовим органом 1932 року.
- подивитись старий цвинтар з реформатськими дерев’яними надгробками в стилі Kalotaszeg.
- оглянути мальовничі краєвиди з пагорба, на якому встановлений найбільший хрест в Україні.
- відвідати діючу пожежну частину.
- оглянути історичну експозицію краєзнавчого музея села Дерцен.
- спробувати зробити власну сигару з місцевого тютюну.
- побувати на культурній атракції “Дерценське весілля”.
- скуштувати на дегустації вина або фруктові палинки.
- попити Дерценської мінеральної водички “Карпатська кришталева”.
- відвідати футбольну академію та подивтись футбольний матч.
- замовити дегустацію дерценських страв та напоїв “Дерценська гостина”.